Конкурсна комісія приступає до роботи!
Найкращі роботи конкурсантів:
1) Монащина гора
Підгородненська ОТГ
Це варто бачити, бо описати словами, то є дуже важко... Гора Монашка утворилася ще в льодниковий період, коли льодовик йшов з Півночі хвилею із води морської, глини та каміння. Про історію назви: "Монащина гора" кажуть так, що монахині із монастиря приїжджали на цю гору після постійних вбивств молодих людей. Колись з високої гори дівчина кинулася вниз, і розбилася після того, як пан з садиби Миська замордував її коханого хлопця та в озеро Чорне тіло його скинули. Плакали люди на тому місці, де молоді люди розпрощалися зі своїм життям... то-й виросли попід горою, та біля Чорного озера ПЛАКУЧІ ВЕРБИ. Озеро Чорним назвали, бо всіх непокірних із садиби Миська, вбивали та в озеро кидали тіла.
2) Загадкова “Силосна Вежа”
Підгородненська ОТГ
На території колишньої німецької колонії стоїть силосна вежа. Про неї дехто говорить, що це водонапірна башта, а хтось називає її силосною вежею про яку в Підгородньому побутують легенди. У 70-х роках XVIII століття при впадінні річки Кільчені у Самару будувалося місто Катеринослав I, або Катеринослав-Кільченський. Для його будівництва за розпорядженням імператриці були привезені німці-будівельники. Якось у Німецькій слободі один хазяйновитий німець вибудував вежу – споруду для зберігання силосу. Він робив її на совість. Кажуть, що для її будівництва господар використовував сирі яйця, бо вони добре укріплюють будівельний розчин.
3) Криничанський ставок
Криничанська ОТГ
Наш рідний край – це чудовий дивовижний край, це щедрість землі, степові простори, хлібний колос, балки, ставки, криниці зі смачною питною водою. Краса нашого ставка приваблює водоплаваючих птахів: качок, гусей, лебедів. Тут водиться дуже багато риби, яка часто вражає своїми розмірами. В 2019 році один із місцевих жителів виловив із цього ставка сома неймовірних розмірів та вагою близько 30 кг. Справжньою красою природи є мальовничий водоспад, що утворився на протилежному березі ставка, на місці кам’яної гряди. Найгарніший водоспад навесні, коли ставок наповнюється талими та дощовими водами, оживають його бурхливі потоки.
4) Токівський карєр
Грушівська ОТГ
Селище Токівське Апостолівського району відоме й своїми унікальними гранітами, який тут видобували з давніх часів. Його поліровані плити можна зустріти в інтер’єрах метро, пам’ятниках і будівельних спорудах минулого століття на теренах колишнього СРСР. А сьогодні, затоплений Токівський карєр – це ще одна туристична родзинка Грушівської громади.
5) Свято-Михайлівський храм
Криничанська ОТГ
На території нашого району знаходиться історична пам’ятка, найстаріша церква – Свято-Михайлівський храм у с. Іллінка, історія якої пов’язана з ім’ям поміщика Іллі Михайловича Малами, який будучи прапорщиком отримав в 1780 році нагороду за видатні заслуги, родючі землі на правому березі річки Мокрої Сури, які тягнулися аж до Базавлука, фактично започаткувавши історію Криничок. 20 січня 1796 року, цей зимовий день надовго запам’ятався мешканцям с. Іллінка, коли освятили Свято-Михайлівський храм!
6) Криниця на краю села
Підгородненська ОТГ
Криниця на краю села. Всі, хто веде свій рід з Підгородньої, з діда-прадіда пам'ятають її цілющу воду, холодну, що аж зуби зводить, влітку і, на дивину, теплу взимку, коли припадали до цеберки, обмерзлої вмить бурульками, а сама середина її, з якої намагалися напитися, парувала. Цілюща, життєдайна криниця стояла обабіч шляху, що прямував на Харків, до Чорного лісу. Біля криниці зупинялися сліпі кобзарі, яким маленькі поводирі лили цілющу воду в долоні, щоб могли змити пил і сум з почорнілого, на степових вітрах, обличчя. Криниця зв'язувала село з навколишнім світом і пропускала в світ через себе покоління і покоління, при цьому не замулилась і не зміліла.
7) Козацький хутір "Галушківка"
Петриківська ОТГ
Хутір «Галушківка» заснований в кінці XVII століття запорізьким козаком на ім'я Галушка, поруч з яким запорізькі козаки селилися і засновували хутори - зімівники: Проданівка, Гречані хутори, Суддівка, Шульгівка. Це сприяло заселенню території Дикого Поля. Хутір Галушківка входив до складу Протовчанської паланки Війська Запорізького. В даний час хутір розташовується на території сучасного с. Гречане Петриківського р-ну Дніпропетровської області і являє собою єдиний комплекс ( 3 га) - Етнографічний парк "Козацький хутір Галушківка". У 2008 реставровані 3 сільських двори-садиби, побудовані у другій половині 19 століття. У першій садибі розташовується етнографічний музей. Друга - це садиба художника, в ній можна зупинитися на нічліг. У третій садибі розташовується майстерня, де проводяться майстеркласи з петриківського розпису та гончарної справи. На території етнографічного парку є шинок на 100 осіб.
8) Архітектурний комплекс "Вежа"
Смт. Дніпровське, Верхньодніпровський р-н
Його будівництво розпочалось у 1980 році - саме такий рік вибито на металевому прапорці, що здіймається над першою (нижчою) з двох веж, а вже у 90-х-початку 2000-х рр. територія комплексу значно розрослась: там з'явились друга (вища) вежа, індуїстський храм та гранітні скульптури кактусів й двох русалок, штучне озерце, колодязь, що дарує всім бажаючим чисту і прохолодну воду в будь-яку пору року та багато іншого.
9) Мурали із Миколаївським розписом
вул. Центральна, с. Миколаївка, Новомосковський р-н Дніпропетровської області
Село Миколаъвка стало відомим завдяки місцевим майстрам, які оздоблювали розписом домашні меблі, посуд, але найбільше – дерев’яні скрині. Характерний стиль розпису – плоске писання, малюнок накладається на малюнок, колір на колір. На відміну від петриківських мальованок, яким притаманний чорний чи білий фон, тло миколаївського розпису, наче ліс – зелене. На тлі зеленого фону виростають барвисті квіти, соковиті ягоди, листя й галузки, нанесені впевненими, розмашистими мазками. Зараз об'єкт представляє собою три завершені плити із розписом, та одна – незакінчена.
10) Стрільча скеля
Новоолександрівська ОТГ Дніпропетровська область
Село Волоське розташоване вздовж правого берега Дніпра, де колись гуркотіли Дніпрові пороги, які зараз вкриті його водами після запуску Запорізької ГРЕС у 1932 році, саме між Сурським і Лоханським. Залишки порогів ми сьогодні можемо побачити у вигляді скель, що гордовито височать над водною гладдю. Одна з них Стрільча скеля. Це невеликий але дуже скелястий острів. Зараз виступає 1\5 його справжнього розміру. Він вражає своєю оригінальною красою і археологічними знахідками. На верховині знайдена й обслідувана майстерня неолітичного періоду. Тут працювали кілька поколінь археологів.
11) Міст “Кладочка”
Підгородненська ОТГ
Цей загадковий міст знаходиться в самому центрі м. Підгородне, поєднуючи центральну частину і зарічку. Вийшовши на місток можна побачити, як далеко розливається річка Кільчень. Тут дійсно дуже гарно та трошки містично, прохолодно від води, тінисто від дерев і яскраво від сонця. Дівчата приходять на місток на Купальські свята та пускають с цього містка віночки, сподіваючись, що невдовзі зустрінуть свого судженого.
12) Дивовижні валуни
О. Кучугура, село Домоткань
Пам'ятник природи «Валуни» - це великий, витягнутий пагорб, дуже пологий в північно-західній частині, але різко обривається на південному заході у Кам'янського водосховища. Округлу вершину пагорба вінчають величезні валуни діаметром до чотирьох-п'яти метрів. Їх появу краєзнавці пов'язують з рухом льодовика зі Скандинавії. Історія Європи знає чотири зледеніння. Найбільше за площею було Дніпровське. Воно почалося близько 200 тисяч років тому і тривало 40-50 тисяч років. Уламки скель і каменів, які захоплювала на своєму шляху і обтісала по ходу руху крижана маса зі Скандинавії, перетворилися в морени (уламки гірських порід, "оброблені" льодовиком). Після відступу льоду овальні валуни залишилися на тому місці, куди їх закинув льодовик.
13) Пам’ятник трудової слави
Піщанська ОТГ
Пам’ятник трудової слави встановлений працівникам сільського господарства. Це перший зразок тракторів 1950-х років. Був привезений з Царичанського району. Цей пам’ятник встановлений на території Орлівщинської середньої школи біля учбово-професіного комплексу який раніш працював при школі. Там учні 9-10 класів мали змогу отримувати кваліфікацію тракториста та доярок.
14) Церква Дмитра Ростовського
Бузівська ЗОШ
В багатьох офіційних бумагах 1784-1787 роках відмічається, що ця церква збудована та обладнана бувшим лейбкомпанії Кирилом Тарловським власними його коштами. При церкві відкрито Церковно-приходську школу. У радянські часи Церква була перебудована під зерносховище і до цього часу використовується як складське приміщення. Архітектурна пам’ятка є дуже унікальною будувалась за проектом Миколи Насеткіна.
15) Булахівський майдан
Булахівський старостинський округ
Існує припущення, що майдан – це своєрідний «астрономічний прилад». Майдани допомагали людям Стародавнього Світу рухатися у просторі і часі. Саме майдани зіграли важливу роль у формуванні та безперервному функціюванні історичного торгового шляху «Із варягів у греки». Згідно опису історичних джерел рух проходив «… волоком човнами до Дніпра, вплав по р.Дніпрі, потім Чорним морем». Саме на території нашого майдану торгові люди розбивали табір і деякий час проживали, в очікуванні гарної погоди для подальшого переміщення водним шляхом. Булахівський майдан розташований на старій дорозі із села Булахівка до села Карабинівка. Особливості цієї конструкції: тип-багатовусий (краб), діаметр чаші-36м; довжина вусів – 90 м; висота над поверхнею – 4 м.
16) Козацький Дуб
Великомихайлівська ОТГ
Дивовижний козацький дуб - це туристична реліквія. Він сприяє залученню жителів громади, учнівської молоді до вивчення та збереження історико–культурної спадщини свого народу, сприяє вихованню активної громадянської позиції, вихованню патріотизму. Цей історичний пам’ятник включений в маршрут Великомихайлівського історико-краєзнавчого музею “Шляхами героїв”. Місцевість навколо дуба дуже чарівна та єнергетично сильна, тому придає бадьрості усим туристам, які відвідують цю реліквію.
17) Петриківський музей етнографії, побуту та народно прикладного мистецтва
Петриківська ОТГ
Історія утворення і розвитку самої Петриківки та цікавого мистецтва – петриківський розпис, сягає глибини віків. Саме з метою його популяризації, ознайомлення людства з його унікальністю, у грудні 2010 року був відкритий районний музей. Цікавість до цього об´єкту значно зросла, коли у грудні 2013 року петриківський розпис було внесено до Репрезентативного списку нематеріальної культурної спадщини людства ЮНЕСКО. Музей відвідують не тільки громадяни з різних регіонів України, а й велика кількість екскурсантів близького та далекого зарубіжжя. Музей запропоновано як туристичний об´єкт в рамках ініціативи «25 туристичних магнітів» в Дніпропетровській області.
18) Памятник Волоському горіху
Новоолександрівське ОТГ
В центрі села Волоське стоїть оригінальний пам’ятник волоському горіху. Це один із найнезвичайніших пам’ятників України. Ви почуєте легенду про силу волоського горіха, про цікаві щорічні свята «Волоського горіха» і про амбіції селян стати горіховою столицею України.
19) Криниця-журавель
Межиріцька ОТГ
Одним з елементів побуту який об’єднує в собі культуру відносин, традиції народу, та повсякденно використовується у господарстві – це криниця. Криниця є одним з символів степу. Населені пункти носять назву пов’язану з криницею. З криницями пов’язано багато легенд, прикмет. Народні казки, пісні, художні твори, картини художників, які стосуються історії та культури народу дотичні до криниці. Тому саме біля криниці, на наявному прикладі, легко пояснювати та поглиблювати розуміння народних традицій, та культури.
20) Рекреаційний Біловід
Могилівська ОТГ
Особливий гідрологічний водотік знаходиться в самому центрі села Могилів, площа 60 га. Стариця р. Оріль. Назва походить від білої води, так як вода розмиває береги на яких є відклади білої глини. Вода становиться біловато-зеленкуватого кольору. Матінкою озера Біловід є річка Оріль. Вона мовби відпустила його в самостійне життя, та як справжня матінка турбуючись про нього, іноді заходить мовби провідати заливаючи та промиваючи його води. Таких діточок - стариць дуже багато в долині р. Оріль його втратила вона поспішаючи бурхливою течією до свого чоловіка Дніпра. На північній стороні озера простягається мішаний ліс, який на весні синіє первоцвітами (проліска двулиста) та неповторний в інші пори року. Гарні краєвиди, дивовижний рослинний світ, неповторне різноманіття природи, дає притулок тваринам та птахам.
21) Балка “Ійськове провалля”
Павлоградський район, Вербківська ОТГ, с. КОЧЕРЕЖКИ
Балка має довжину 2.8 км. Глибина в деяких місцях до 20м. Є єдиний центральний рукав та відгалуження з 26 рукавів. Починається в межах села і виходить за північно-західною частиною села в степ. Ійськове провалля має унікальну історичну цінність як один з найстаріших об'єктів часів козацтва на Присамар'ї. Воно пов'язано з заселенням козаками та монахами краю Національно-Визвольною війною 1648-1657 рр та з Кирилом Тарловським "Диким попом" засновником і колонізатором краю, гайдамацьким рухом кінця XVIII ст. Також з часами 2 -ї світової війни - партизанським рухом на Павлоградщині. Крім того в ньому знаходяться залишки козацьких підземних ходів, що були частиною "Таємного козацького шляху".
22) Маєток Бергманів
Солонянський район
Своєрідною візитною картою району є пам’ятка архітектури 19 ст. місцевого значення – головний будинок садиби Бергманів. Невдовзі, після реформи кріпосного права, у 1862 році, з Прусії до Росії переїхав Абрам Бергман, який придбав 4436 десятин землі недалеко від села Солоненького, де заснував свій маєток «Бергманншталь». Через кілька років він поділив свій маєток між двома своїми синами Абрамом і Германом. ЦІ дві частини розділяло велике штучне озеро. Нині будинок Бергманів входить до реєстру пам’ятників архітектури. Починаючиз 1994 року його відвідують іноземні туристи з Канади, нащадки колишніх німців – колоністів. Маєтку Бергманів до 150 років, він пережив різні лихоліття, вистояв в роки Другої Світової війни. Він є окрасою нашого селища. Нині в Будинку Бергманів знаходиться центральна районна бібліотека, музей історії Солонянського району, архівний відділ. З колишнього маєтку також залишились кілька господарських споруд.
23) Булахівський лиман
Булахівський старостинський округ
Булахівський лиман – орнітологічний заказник загальнодержавного значення в Україні. Об'єкт природно-заповідного фонду Дніпропетровської області. Загальна площа 100 га, у тому числі водного дзеркала 50 га (озеро Булахівський Лиман). Територія орнітологічного заказника — це унікальним природним комплексом, розташованим на півночі степової зони. Є місцем постійного проживання значної кількості водоплавних птахів. З огляду на важливість охорони місця постійної концентрації водоплавних та рідкісних видів птахів, у 1977 році вирішено організувати в цьому районі орнітологічний заказник «Булахівський лиман». У заказнику за останні роки значно збільшилася кількість гніздових птахів, які занесені до Червоної книги України.
24) Панський колодязь в селі Булахівка. «Душі криниця»
Булахівський старостинський округ
За свідченням старожилів Панський колодязь, як його називають в народі булахівчани, був викопаний близько трьохсот років тому як копанка. "Джерело в ньому дуже сильне навіть на сьогоднішній день", - говорить свідок. Довгий час по воду ходили люди з трьох сусідніх вулиць. "Цей колодязь стояв на військовому обліку, - говорять старожили. – З нього напували коней." Вода в ньому завжди була смачною. Ця криниця являється брендом Булахівського старостинського округу.
25) Легенда про Богданову криницю. «Козацька криниця»
Булахівський старостинський округ
Недалеко від річки Вовчої, на узвишші стояла корчма, де могли перепочити чумаки, козаки, купці. А поряд з корчмою була криниця, яка гамувала спрагу, вода якої була цілющою, коли її нап'єшся, втому, мов рукою знімає. Одного разу Богдан Хмельницький мандрував землями Самарської паланки і проїздив біля цієї криниці, пив її чудодійну воду, випивав оковиту у корчмі зі своїм поготом. Не одну кварту горілки випив він з своїми козаками під дубом. За те і прозвали той дуб п’яним. Більше як 350 років дубові, вже майже трухлявий, але являється історичною пам’яткою, а криниця майже зруйнована. Все знищив час і людська байдужість.
26) Керносівський ідол
Перещепинська ОТГ
Кам’яна статуя епохи мідної доби, III тис. до Р.Х. Знайдений в 1973 році у с. Керносівка Новомосковського району Дніпропетровської області. Зберігається у Дніпропетровському національному історичному музеї ім. Яворницького. Копія - в Історико-краєзнавчому музеї Перещепинської міської ради.
27) Самшитовий герб Украни
Могилівська ОТГ
Могилівська громада восени 2019 року встанвила рекорд України! Метою цього проекту було залучення учнів до роботи по озелененню та благоустрою тереторії паркової зони. Учні старшої школи «КЗ Могилівська ЗОШ 1-3ст.» власноруч знімали верхній покрив землі, потім вже на допомогу приїхав трактор та розорав ділянку для посадки самшиту. В розмітці цей герб 26 м в довжину та 16м в ширину. Самшит за рік може вирости до 6-7см. Ця рослина буде впадати в око п’ять століть. Самшит об’єднує під своєю назвою близько 30 видів рослин, які поширені в природі, але в декоративному садівництві, в основному використовіується лише один вид. Вічнозелений розлогий кущ чи невилике деревце 6-10 м заввишки, з густою кроною.
28) Скульптура «Скорботна» і «Солдат»
Межівська ОТГ
В 1997 році проведена реконструкція братської могили. Дві могили, які були раніше, об’єднали в одну – прямокутної форми. За могилою викладена стела із цегли і частково обкладена плиткою, на стелі вилиті барельєфи трьох солдат із залізобетону. На правій стороні могили, викладена стіна із цегли. До неї з лівої сторони приєднано пілон в який вмонтована скульптура «Солдат» вилитий із чугунка – висотою 3,5 метра. У нашій пам’яті наші визволителі вічно живі.
29) Кільченські плавні
Підгородненська ОТГ
Парк розташований на мальовничому півострові, утвореному руслом звивистої Кільчень річки. Саме тут планується обладнання причалів для човнів весельних і моторних, що дає змогу пропливсти річкою до плавнів, які зливаються з Самарськими, утворюючи чисельні, повні таємниць какайки (водні звивисті проходи Кільчені в гущавені рогозу та очерету). В цьому ж таки місці Самара вливається в Дніпро, що давало можливість козакам, непомітно для ворогів, прослизнути до Кільченських плавнів і щезнути в чисельних какайках, або піднятися вверх по Самарі, до монастиря, і, прямо на лодках, заплисти в його підземелля.
30) Спадщина Е.К.Бродського
П’ятихатський район
На надзвичайних зборах Верхньодніпровського повітового земства, у травні 1908 року, було запропоновано таке: в ознаменування 25-річного перебування на посаді повітового шляхетського маршалка (предводителя дворянства) і гласного Верхньодніпровського повітового та Катеринославського губернського земств Ераста Костянтиновича Бродського помістити в залі засідань портрет цієї заслуженої людини, яка плідно потрудилася на благо рідного краю упродовж майже трьох десятиліть. Ще за життя Ераста Костянтиновича земство і дворянство високо оцінили його заслуги. Питання про розміщення у залі засідань його портрета порушувалося не раз. Але Бродський, за властивою йому скромністю, відмовлявся від такої почесті.
31) Марусина верба
м. Марганець
Проти села Доброї Надії, що біля Марганця, в плавнях росла стара верба. Називали її Марусиною вербою. Колись на Україну нападали татари. Брали в полон. Одного разу після спустошливого походу поверталася орда додому, в Крим, і зупинилися. Серед невольників була дівчина Маруся. Така гарна, що найстарший татарський ватаг всю дорогу з неї очей не зводив. Як тільки отаборилися, він одразу ж і наказав своїм слугам привести її до себе в намет. Розшукали слуги Марусю та схопили її, але вона втекла та злізла на дерево, а тоді перехрестилася і кинулася вниз головою та й розбилася. Не скорилася вона злим нападникам-чужинцям.
32) Карабинівський майдан
Межиріцька ОТГ
В північній частині села Карабинівка знаходиться загадкове скупчення низин та пагорбів, що мають назву Карабинівський майдан. Дослідники стверджують, що цьому утворенню уже понад п’ять тисяч років, проте дотепер ніхто не може пояснити ані походження, ані призначення дивної конфігурації. Від 16.04.1987 р. ця споруда занесена в каталог археологічних пам’яток місцевого значення за номером 2536 саме як майдан. Майдан дуже близько обпаханий з півночі, зі сходу заріс чагарником, а з півдня між вусами заходить цвинтар. Офіційна історія ставить на таких дивних артефактах штамп, що це розкопані кургани, які в козацькі часи використовувались як селітроварні для виготовлення пороху.
33) Гора рекордів
Миколаївська ОТГ, Петропавлівського району
Легенда говорить, що раніше ця гора була у власності місцевого пана Івана Гецевича, він часто виїздив на неї ,щоб оглянути свої володіння та посмакувати своїм улюбленим вином та медом! Сьогодні це найпопулярніше, найгарніше, найдивовижніше місце нашої громади. На горі знаходяться 2 рекорди України «Найбільший металевий герб України» та «Найбільша металева підкова» (обидва рекорди зареєстровані Національним реєстром України), мальовничі види, незабутні емоції. Гора рекордів — це місце «сили» нашої громади, тут регулярно проводять зупинки вело туристи, організовуються покази фільмів та зустрічі з гостями.
34) Садиба пана Герцевича
Миколаївська ОТГ, Петропавлівського району
Це дуже старовинна будівля, що прикрашає собою Петрівку, їй вже більше 200 років. Складена з червоної цегли власного самого пана Герчевича виробництва, має дуже товсті стіни. Кожна цеглина того часу має гравіювання А.Г. Стеля, підлога, стіни - все це зберегло свій первісний вигляд. Спочатку будівля слугувала їдальнею для пана, потім тут була і школа і майстерня і навіть під час війни у підвалах ховались люди. До речі ці підвали оповиті особливою атмосферою того часу. Купольна форма стелі підвалу, ніші для зберігання бочок з вином, металеві каркаси для зберігання овочей. Цілий рік у підвальних приміщеннях стала температура. Зараз частина будівлі слугує церквою для місцевих вірян.
35) "Колекція від Валентини"
Миколаївська ОТГ, Петропавлівського району
З уст Валентини Олексіївни Бєлік можна почути дивовижні оповідки про звичаї та обряди села Миколаївки. З дитинства вона слухала ці розповіді від бабусі, і в її уяві поставали вродливі, пишно красуні-жінки, які жили в селі більше ніж 100 років тому. Пройшов час і уявні образи знайшли свої втілення в створенні колекції народного жіночого одягу. Валентина вивчила автентичні принципи національного одягу і строго дотримується цих канонів у створенні своїх костюмів. Використовує тільки натуральні тканини. У хід ідуть старі пальта, штани, спідниці та ін. Всього створила 17 костюмів.
36) Музейна кімната «СВІТЛИЦЯ»
Миколаївська ОТГ, Петропавлівського району
Створена у 2007 році. Тут зібрані кращі зразки декоративно-вжиткового мистецтва починаючи з 1850-1940 рр і до 1970 р. Найбільш цінні експонати це: діючий ткацький верстак, розмальовані скрині, ікони, рушники, вишиванки, кам’яні вироби. Оглядові екскурсії найбільш активуються весною. До музею організовано приїздять діти, учні шкіл Петропалівського, Павлоградського району. Діти уважно роздивляються експонати, захоплюються і дивуються стародавнім речам, уважно слухають про історію створення виробів. Такі екскурсії якраз і виховують у дітей патріотичність, прививають любов до рідного краю.
37) Михайлівський водоспад
Томаківська ОТГ
Тихесенький Миколаївський водоспад розкинувся на мальовничих степах козацьких. Кожен камінець, вибалок чи виступ пам'ятє героїчні подвиги наших славних предків – козаків. Стежки, межі і шум очерету ще не забули жахи голодомору, дим та вибухи гармат. На території села також знайдено скарб бронзових виробів епохи пізньої бронзи, що датується кінцем другого тисячоліття до нашої ери.
38) Романківсьа школа
Покровська ОТГ
Перша згадка про Романківську школу датується 1890 роком. Основними предметами, які вивчалися в той час у школі, були: Закон Божий, читання руське і слов’янське, письмо, арифметика та загальноосвітні відомості (історія, географія, рослини, тварини, птахи, риби, будівлі, зброя та ін.). З 1900 по 1917 роки – народне початкове училище. У період окупації (1941 – 1943 роки) села німці перетворили на госпіталь; частково його було зруйновано через пожежу. 8 травня 1985 р. на базі школи було створено історико-краєзнавчий музей. З 2018 року – філія №1 НВК «Романківська ЗОШ І ст. - ДНЗ».
39) Перещепинський лелека
Перещепинська ОТГ
Пам’ятка матеріальної культурної спадщини - діюча криниця на території Перещепинської міської ОТГ, яка обладнана пристроєм для підіймання відер у вигляді величезного, висотою 10 метрів, натурального зображення лелеки. Ця реліквія створена місцевими народними майстрами, дбайливо зберігається і підтримується мешканцями громади понад півстоліття.
40) Центр Кобзарського Мистецтва
Підгороденська ОТГ
“ЦКМ” у м. Підгородне був створений 26.11.2007 року Дніпрпетровською обласною громадською організацією. Члени організацї є нащадками славних бандуристів та майстрів бандур, яких знають по всій Україні та світу. При Центрі створили музей Кобзарського Мистецтва ім. Івана Савовича Бута. Метою якого є збереження та пропаганда кобзарських традицій на Дніпровщині. 07.07.2015 року біля «ЦКМ» встановили пам’ятний знак репресованому, а згодом реабілітованому бандуристу Івану Савовичу Буту. Відкрили майстерню по ремонту та виготовленню бандур і старосвітських інструментів зробили першу старосвітську бандуру. При Центрі засновано театр «Подіум» сучасного та стародавнього українського одягу - костюми та українські атрибути шиємо і виготовляємо самі.
41) Василівський Бекет
Новомосковський район
Бекет на землях Василівської - це сторожовий козацький пост середини 18 століття, розташований у зручному з військової точки зору місці, влаштований на домінуючій висоті. Це пагорб з штучно вирівняною верхівкою, що було здійснено в докозацкий період. В центрі утвореного майданчику розташоване підвищення, яке слугувало цілком ймовірно для облаштування жертовника, який був влаштований на дохристиянському святилищі. В козацьку добу тут були розташовані сторожова вежа – «гляда» та «фігура», для подачі світлових та димових сигналів у випадок військової небезпеки, службу несла козацька «залога» з бекетових козаків.
42) Козацькі кургани
Межівський район, с. Слов'янка
Розглядаючи старі мапи нашої місцевості, бачимо закономірне розташування великої кількості могил та могильників вздовж важливих шляхів, річок та поблизу ярів. Старожили розповідали, що кургани – козацькі могили, які шапками насипали безстрашні запорожці, хоронячи своїх хоробрих друзів. Також кургани використовувалися козаками в якості оглядових та сигнальних веж.
43) Воїн з квітами
Межівська ОТГ
Чотири рази хутір переходив з рук в руки, чотири рази розгорталися запеклі бої, в яких полягло 434 наших бійців. Загиблих воїнів ховали мирні жителі, а в 1944 році над братською могилою з’явився невеликий обеліск. А за рішенням правління колгоспу “Перемога” у 1956 році на братській могилі було встановлено скульптуру “Воїн з квітами” та гранітний обеліск. У 1973 році пам’ятник реконструювали.
44) «Поховання родини Ланшиних»
Девладівська ОТГ
Зі свідчень старожилів відомо, що Ланшині були вправними господарями на своїх землях. Вони мали свій маєток, згодом побудували школу. Ця родина вважається засновниками поселення, господарюючи вони розвивали сільське господарство нашого краю, впроваджуючи нові, на той час, технології обробітку земель, займалися меценатством, підтримували діяльність церкви та школи. В полі над ставком проти села Ганно – Миколаївка зберігся надгробок з рожевого граніту, що залишився від поховання Ланшиних.
45) Історико-краєзнавчий музей
Великомихайлівська ОТГ
Музей має більше 3 тисяч експонатів основного та допоміжного фонду, що розповідають про історію та сьогодення нашого краю, і відіграє важливу роль в культурному житті громади. Метою діяльності музею є збереження, систематизація, популяризація пам’яток матеріальної та духовної культури. Музей сприяє залученню жителів громади, сприяє вихованню активної громадянської позиції, вихованню патріотизму. Саме приміщення, де знаходиться музей 1902 року. Спочатку тут була Земська управа, потім - школа. З 1986 року музей розпочав свою роботу. Тут знаходиться 9 залів.
46) Привовчанський майдан
Троїцька ОТГ
Наші предки для ведення календарного відліку, щоб правильно вирахувати дні рівнодення та сонцестояння, будували спеціальні, так звані «майдани». Кочові народи вважали їх святими і обов'язково ховали поряд своїх вождів. Привовчанський майдан має вигляд «павука». Центральна чаша має єдину північну прорізь між подвійними вусами, спрямованими на північ.
47) Самарські плавні
Піщанська ОТГ
Річка Самара відома своїми плавнями. Самарські плавні – регіональний ландшафтний парк місцевого значення. Вони утворилися в результаті злиття річок Самара, Самарчук, Підпільна і Пасічник. Плавні – це складне утворення озер, проток і островів. Площа плавнів становить близько 17 км2. Плутане сплетіння звивистих проток серед заростей очерету між лісистими островами створює відчуття, що ви перебуваєте у величезному природному лабіринті, в якому мешкає безліч птахів, живе риба, черепахи і річкові гризуни. Переміщатися тут можна лише на байдарці.
48) Німецькі колонії
Підгородненська ОТГ
У 1789 році, за 200–300 метрів від Катеринослава І, по обох берегах Кільчені виникли дві німецькі колонії – Іозефсталь і Кронсгартен. На лівому березі, недалеко від гирла, розташувався Кронсгартен. Назва першої колонії означала: «Іозеф» – Йосип, «таль» – долина. Очевидно, першим, або старшим із колоністів був Йосип, що оселився в Самарсько-Кільченській долині. Назва другої колонії: «Крон» – крона на дереві і «гартен» – сад, квітучий, пишний сад. Під час Першої світової війни і буремних подій 1917–1920 років Підгородне захоплювали військові частини Червоної Армії, німецько-австрійські війська, частини білогвардійської армії генерала Денікіна. На початку 1920 року в селі встановлено радянську владу та приєднано до Підгородного територію німецької менонітської колонії Кронсгартен, яку жителі покинули перед приходом до влади більшовиків.
49) Залізничний велетень Підгороднього
Підгородненська ОТГ
На території Підгородненської ОТГ кружляє, вертляє річка Кільчень тому-й мостів у нас багато: залізничні, підвісні, старі, нові, побиті, занедбані... і кожен по-своєму гарний. Але є в нас така собі промислова зона, яка вже стала символічним місцем для зустрічей - місток із залізничною дорогою. Він ніби-то поділяє Підгороднє на діва виміри: на широкий сонячний степ та загадковий ліс повний старих могутніх дерев. І кожен з цих “вимірів” по-своєму приваблюе місцевих жителів й туристів. Тут дуже атмосферно, дивовижно і хочеться повертатися до залізничного кільченського моста ще не один раз.
50) Півострів "Кобила"
Підгородненська ОТГ
Давним-давно була засуха, річки пересохли, гуляли вітри, і жили в ті часи велетенські звірі і тварини. Навкруги ставало все пустелею - гинула природа. В пошуках зелені, або води йшла велетенська кобила, із-за обрію привиділась їй вода, та й ще трава зелена. Потяглася велетенська кобила, та сили покинули її. Впала та кобила (було це в тому місці де Самара з Кільченю та Дніпром поєднуються). Тягнула шию до води, щоб напитися... і померла відразу під пекучим сонцем. Сонце зробило свою справу, і кобила в камінь обернулася, навіки півостровом стала. На карті глянувши, відразу видно: ось вона, ця Кобила. А звідки люди знають цю історію з давних-давен – невідомо.
51) Свято-Покровський собор
Нікопольська громада
Собор було зведено у 1795 році. Він був одним з останніх архітектурних споруд в стилі козацького бароко в Україні. На жаль, в 1934 році церква за наказом радянської влади була розібрана на пиломатеріали. Від неї зберігся тільки фундамент, і той під шаром грунту. На його місці в серпні 2015 року встановили великий кований хрест - копію накупольного хреста Свято-Покровської церкви. У 2019 тут з'явилася каплиця Православної Церкви України.
52) Козацький бекет
Васильківські землі
Поблизу північно-західної околиці села Василівки знаходиться пагорб під назвою Бекет. Бекетами за часів козацтва називали сторожеві прикордонні пости які були розставлені по степах козацької України і існували до другої половини 18-го століття. В 2002 році за ініціативою козаків Василівського куріння, які входили до спілки українського козацтва, були проведені роботи по відтворенню Бекету, була споруджена сторожова вежа та встановлений поклонний хрест в пам’ять полеглих захисників нашої вітчизни.
53) Садиба Гончарова
Синельниковський район
В давню пору в одному селищі, що у Синельниківському районі, Дніпропетровської області жив пан Гончаров. Всі мешканці знають, що на околиці є "Ліс Гончарова". Є ще такі назви цього місця як Гончарка, Гончарове, Балка Гончарова, Будинок Гончарова. Місцеві старожили переказують, що жив там до революції лікар Гончаров. Будинок в якому жив він, не зберігся але збереглися підвали будинку, які можна побачити та дослідити. Була у Гончарова дочка красуня і коли вона померла (з невідомих причин) то він посадив три дуби на її могилі. Ці дерева і зараз можна побачити. З часом висадив величезний дубовий ліс, гай бузку і організував поруч озеро в якому плавали качки і лебеді. Озеро до нашого часу, на жаль, не збереглося та й ліс вже не ліс, але й досі чути серед шелесту гілок сумні думи пана Гончарова.
54) Безбородьківська каплиця
Солонянська ОТГ
Нагадуванням про перебування на території Солонянщини славного роду Безбородьків є старовинна каплиця на аристократичному кургані скіфської епохи. Каплиця побудована у першій половині 19 століття у стилі класицизму та мала позолочений купол, у середині були фрески на релігійну тематику, а під стелею був підвішений бронзовий колокол. У ній поховані члени родини Соловей – далекі родичі по маминій лінії графа Іллі Безбородька, що були керуючими господарством, садом та численними землями. При здобутті незалежності України каплиця набула статусу архітектурної та історичної пам`ятки.
55) Історико-краєзнавчий музей Васильківки
Василівська сільська ради
Крім унікальної флори і фауни ці землі мають свою неповторну історичну спадщину. В назвах урочищ відобразилася козацька доба цього регіону, Імперський період родом Родзянків та графським родом Ностніців. За ініціативою та підтримкою голови Василівської сільської ради Ю.А.Писаренко було започатковано проект розвитку зеленого туризму на базі сільської ради. В рамках якого були створені історико-краєзнавчий музей на громадських засадах, де відображена історія цих земель від доісторичного періоду до сьогодення.
56) Аполонівський палеовулкан
село Аполонівка
Цьому найдавнішому свідку створення нашої Землі майже 4 мільярди років. Палеовулкан старший за кримські вулкани Кара-Даг та Фіолент, аналоги такого вулкану у світі залишилися одиниці. Геологічна пам`ятка формувалася у епоху архею – коли земля була розпеченою кулею, навкруги вирували гейзери та вулкани, а життя на землі тільки зароджувалося. Об'єкт характеризує один з кращих виходів на поверхню фрагментів Сурської зеленокам’яної структури, це гірська порода, що має зелене забарвлення. Палеовулкан в Аполлонівці останній раз вивергався приблизно 3,1 млрд років тому. У жерлі гіганта є джерело із чистою водою, а узимку на схилах вулкану цвітуть фіалки та ромашки.
57) Дивовижна морена чи “Валуни”
с. Домоткань
Коли Київський князь йшов до Візантії, він пропливав зі своїм військом по нашим землях та зупинився поповнити свої запаси, там він зустрів гарну дівчину. Зустрілись вони поглядами, тай закохалась один в одного. Вони потайки зустрічались біля Валунів, розміщених на окраїні теперішнього села Домоткань. Простеживши за Володимиром печеніги зрозуміли, що він залишає своє військо, та вірішили вбити його. В схватці печеніжською шаблею зачепили й дівчиноньку. Вона загинула на одному з Валунів зі словами на вустах: «Хай вічно живе на цих берегах пам’ять про нашу велику любов». Й після цього пішла чутка, що це місце особливе, і валуни то не прості, а такі, які творять справжні дива.
58) Пам’ятник першим жінкам-трактористкам
Межиріцька ОТГ
У будинку культури на п'єдесталі в 1972 році встановлено перший колгоспний трактор як пам'ятник першим жінкам-трактористкам села Межиріч. Металеві «кінь» початку ХХ століття, якого «приручили» жінки. Ці дивовижні механізми які працювали раніше на полях зараз дивують не знайомих з ними людей не менше аніж космічні апарати. Але саме з допомогою цього механізму можна показати та розповісти про нелегкий труд та тяжку долю селян на початку ХХ століття.
59) Штучні пороги на ріці Вовча
Межиріцька ОТГ
Це улюблене місце відпочинку селян та гостей села. Тут не лише чудовий краєвид, а можливо і покупатися, і порибалити. Інколи спортсмени з м. Павлограду проводять сплав на байдарках, каное, каяках. Тут дивовижний краєвид, натхненно чистий воздух та цілющі для душі аромати трав українського степу, але для збільшення привабливості об’єкта, необхідно провести очистку території від сміття, покос суховію, встановлення бесідок, облаштування пляжу, встановлення на березі лавок у вигляді сходинок.
60) Майорова садиба
Новоолександрівське ОТГ
Родзинка маршруту - Майорова садиба . В старій хаті, якій майже 100 років, відтворено житло жителів Надпоріжжя початку минулого століття та їх побут. Тут зібрано кілька колекцій: одягу, вишивки, реманенту, посуду. Поскільки музей розташований на високому березі Дніпра, то його подвір’я з чудовим садом є природнім доповненням музею. Тут можна святкувати свята, проводити різні обряди, проходити веселі квести й майстеркласи. Господарі зробили все, щоб ця хата заговорила, заспівала і смачно запахла.
61) Земська будівля
Зеленодольська ОТГ
В центрі села Велика Костромка розміщено кам’яну, з блоків піщаника та з цегляним декором двоповерхову земську будівлю – колишнє Міністерське двокласне училище, що має значну історико – культурну цінність. Зі слів жителів села, на початку ХХ ст. У приміщенні будівлі жили монахині [певно, при Свято-Покровській церкві], приблизно у 1912 році у будівлі було відкрито Земський банк, потім напередодні ІІ Світової війни там був дитячий будинок для дітей репресованих жителів з західної України, після війни – для дітей-сиріт. Потім була школа, контора радгоспу «Степовий». На жаль в 90-х роках будівля, як майно була розпайована та розібрана пайщиками.
62) Кам'яна церква Різдва Богородиці
Апостолівського району
Церкву було збудовано у 1908 році (по деяким документам 1909). За прямим призначенням вона використовувалася до 1936 року. З 1936 по 1943 р.використовувалась як зерносховище. У 1943 році приміщення церкви було капітально відремонтоване місцевою громадою і у ній починаються проводитись богослужіння. Після звільнення села від нацистських загарбників у лютому 1944 року, церква знову почала використовувалась як зерносховище. Та, не зважаючи на це, богослужіння не припинялися.
63) Живоносне Джерело
Нікопольський район, с.Борисівка
Історія свідчить, що спочатку в цьому місці з-під землі витікав невеличкий струмок, аж поки поруч не оселився православний старець. Можливо, старий дуже хотів, щоб люди не просто брали тут чисту воду, але й славили при цьому Господа Бога. Власне, цим пояснюється те, що кілька років тому церква побудувала на цьому місці капличку і щороку, напередодні Великодня, проводить обряд освячення цілющого джерела. Встановлено, що вода з джерела допомагає при захворюваннях шлунково-кишкового тракту, лікує захворювання очей. Про цілющі властивості цього джерела знають не лише жителі села – за водою сюди їдуть з Дніпропетровської та Запорізької областей. Щороку, напередодні Великодня, проводить обряд освячення цілющого джерела. В купальні зануритись у дивовижну воду має можливість кожен бажаючий очиститися тілом і душею.
64) Кодацька Фортеця
м.Дніпро
